"Виховання у дітей бажання вчитися" (психолог Скакун Г.А.)

 

Виховання у дітей бажання вчитись

       Багато батьків говорять, що їхня дитина «не хоче вчитися».

   Щоб зрозуміти, коли це справді проблема, а коли  - нормальне  явище, давайте згадаємо відому схему  психолога Маслоу, так звану піраміду потреб. Вона добре розкриває розвиток людських «хотінь». І тоді ми побачимо, скільки часу потрібно дитині, щоб пройти шлях від простих потреб до правдивого бажання вчитися.

    Отже, перші базові людські потреби – це потреби фізіологічні: їжа, вода, сон, житло, Вони зазвичай є у кожної людини. Тому в будь якому віці можна використовувати матеріальні мотиви – вчитися, щоб отримати винагороду, аналогічно можна і позбавляти якихось задоволень.

    Другий базовий блок потреб – це потреба в безпеці: фізичній і  психологічній. Навіть малі діти можуть керуватись таким мотивом – буду навчатись ,щоб не покарали (покарання неодмінно мають бути цивілізованими).

   Якщо дитина розвивається нормально, то у неї формується нова потреба ще вищого рівня – потреба в любові та прийнятті іншими людьми (вихователями, ровесниками). Для допомоги у дорослішанні треба іноді нагадувати про важливість того, щоб тебе цінували і поважали не тільки в сім 'ї.

    Якщо все йде нормально, то у дитини формується позитивна   самооцінка і виникає потреба в самоповазі і само сприйнятті.

Тоді батьки можуть пожинати плоди того, що дитина хоче гарно навчатися, щоб поважати себе.

      І тільки тепер ми дійшли до потреби в розвитку інтелектуальної сфери. Дитина починає отримувати задоволення від розуміння навчального матеріалу, від володіння мисленнєвими операціями, подолання перешкод і досягнення навчальних цілей.

    Далі виникають потреби творчі, естетичні. А найвищий рівень – потреба в самоактуалізації, самопізнанні. Чи треба  говорити, що навіть не всі дорослі досягають його?.. 

Це вже рівень зрілої особистості.

 

Якщо хочете сформувати у дитини

бажання вчитися,

треба дотримуватися загальних правил:

 

1.      Використовуйте ті потреби, які точно у дитини є, однак намагайтеся частіше керуватися найвищими із них.

2.      При цьому формуйте потреби і бажання наступного рівня.

3.      Не забувайте, що якщо найпростіші потреби не задоволені, то навряд чи виникнуть вищі. Допоможіть дитині вирішити актуальні проблеми. Тоді вона розвиватиметься далі.

4.      Враховуйте розведеність у часі мети і винагороди.

5.      Не вимагайте досконалості в усьому.

6.      Визнавайте право дитини на помилку. Навчіть ставитися до невдач і помилок як до чогось хоч і неминучого, але корисного.

7.      Навчіть бачити причини своїх невдач не тільки в зовнішніх обставинах, але і в собі самому, розуміти ці причини і виправляти помилки.

8.      Підтримуйте у дитини впевненість у собі, відчуття, що він може подолати будь – які труднощі і водночас завжди може розраховувати на вашу підтримку.

9.      Не порівнюйте дитину з іншими, порівнюйте її минулі і теперішні результати.

10. Завжди пристосовуйтесь до потреб та інтересів дитини.

11. Частіше хваліть і підбадьорюйте. Навіть якщо щось не виходить.

12. Допомагайте дитині розраховувати на свої сили: не змушуйте надто довго вчитися, але і не допускайте легковажного ставлення до навчання.

        Навчання дітей, їхній психологічний розвиток, виховання, тобто основні завдання, зазначені в Законі «Про освіту», неможливо здійснювати без мотивації  дітей на певну діяльність.

    Мотивація до навчання – це система природних, соціальних і особи- стісних чинників, що спонукають дитину включатись у процес навчання, реалізовувати власні схильності, розвивати здібності.

    У розмаїтті мотивів, які спонукають дитину вчитися, психологічно найвагомішим є, звичайно, потяг до знань та інтерес до процесу їхнього здобуття.

    Основа мотивів – первинні (природні) і вторинні (набуті) потреби, які в мотивах відбиваються у формі переживань, почуттів, уявлень, думок, понять, переконань.

     Мотив розкриває для людини психологічний зміст, сенс і значущість її дій. Він лежить в основі накреслення нею цілей діяльності та передбачає:

·        морально психологічну стимуляцію («внутрішній двигун»);

·        прагнення досягти успіху; пошук відповідей на запитання.

    Тому завжди треба бачити перед собою конкретну людину зі своїми особливостями, інтересами, схильностями

    Потрібно добре знати дитину, цікавитись нею, знати, чим вона  живе, які в неї досягнення чи  проблеми.

    Намагайтесь зацікавити дитину: досліджувати цей світ, навчатися для себе. Так, зовнішні мотиви можуть бути доволі потужним чинником успішності навчання, проте вони психологічно збіднюють сам його процес, перешкоджають використанню всіх його розвивальних ресурсів. Вважається, що розвиток саме внутрішньої мотивації означає прогрес. Учені довели, що наявність інтересу до справи підвищує імунітет. Внутрішня мотивація підкріплює сама себе. Типовими прикладами такої мотивації можуть бути хобі та ігри, гуртки за інтересами, коли

 перемога – основне. Тут мета – не результат, а процес.

     У будь якій роботі є багато нецікавого і рутинного, але ми виконуємо тому, що бачимо зв'язок з її цікавими сторонами.